- Пановє! Від сьогодні пічнемо вікладати історію й географію на українській мові.
Хоча важко повірити, але це не новий «урок» нашого старого доброго прем’єра (я маю на увазі аж ніяк не вік). Донедавна, нові українські слова, які звучали із уст Миколи Яновича викликали у мене бурю емоцій. Та днями гортаючи «Волинь» Уласа Самчука, зрозумів, що подібні Азірови, були завжди. Вищезгадана фраза взята із Самчукового трьохтомника. У «Волині» - ці слова належать палкому прихильнику Малоросії, вчителеві Дерманської школи - Феропонту Яковлевичу. Цей противник української незалежності у часи «українізації школи» (за петлюрівщини) все-таки здався, впав і переборюючи та заставляючи себе вивчав не близьку, чужу мову. Основна причина: ті проклятущі обставини. Як бачимо, Ферапонти та Міколи Яновичі – це певні штампи, які повсякчас живуть та обживаються у нашому суспільстві, але годуються та ширяться вони на нашій незгуртованості, беззахисності та байдужості – історичних рисах українського народу.
Михайло Мельничук
Всі статті автора
Якщо ви помітили помилку, будь ласка, виділіть неправильний текст та натисніть Ctrl+Enter. Дякуємо, що робите нас кращими.
Будь ласка, не пишіть повідомлення, що містять образливі і нецензурні вислови, заклики до міжрелігійної, міжнаціональної та міжрасової ворожнечі. Такі коментарі будуть видалені.
Просеко та шампанське — два популярних види ігристих вин, які часто асоціюються зі святковими подіями та особливими випадками. Мають спільні характеристики, які роблять їх досить схожими, але водночас різними. Кожен напій може похвалитися власними особливостями.
З нагоди відзначення 210-ї річниці з дня народження Тараса Шевченка та з метою поповнення бібліотечних фондів, формування книжкових поличок в укриттях та наповнити книжкові полиці в Херсонській обласній універсальній науковій бібліотеці ім. Олеся Гончара.
Мати можливість планувати далі, аніж на наступні декілька місяців – це велика розкіш для середньостатистичного українця, який перебуває в режимі виживання, боротьби та невизначеності. Але є багато соціальних сфер, які під впливом війни починають змінюватися вже сьогодні. І чи будемо ми готові до нових реалій, коли ці зміни заведуть нас у глухий кут і вимагатимуть термінових реформ? Наприклад, яким ви бачите майбутнє української освіти, яка напряму залежить від народжуваності дітей? В 2000-х роках ми досягли відносної стабільності у своєму економічному та політичному розвитку. Саме завдяки цьому внормувалося і питання народжуваності. З ростом рівня життя зросла і народжуваність, яка в 2012 році досягла позначки в 520 тисяч немовлят.
Одна із основних причин - бажання радикалізувати настрої російського й частини українського суспільства, спровокувати готовність до різноманітних насильницьких дій.
На перехресті «Берегиня-Об’їзна» аварія. Корок вже від кільця на Петриків і буде більший. На місці є кілька швидких.